17 лютого 2009 року

Преп. Ісидора Пилусійського.

 

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

 

Святий Ісидор Пилусійський

Святий Ісидор Пилусійський народився у багатій родині в єгипетському місті Олександри. Його вчителем був св. Іван Золотоустий. Ісидор, покинувши світські розкоші, поселився у пустелі неподалік міста Пилу ІІ. Згодом він заснував монастир і став там Ігуменом, а потім був висвячений на священика. Ісидор написав багато духовних повчань для ченців і декілька тисяч листів в обороні святої віри від впливу різних єресей.

Ісидор вплинув на Імператора Теодосія у справі скликання III Вселенського Собору в Едессі 431 року. Багато терпінь зазнав від єретиків, але охоче зносив їх з любові до Христа. Помер Ісидор Пилусійський у глибокій старості 450 року.

1 соборне послання ап. Івана 3, 10-20

Улюблені, кожний, хто не чинить справедливості, не є від Бога, а й той, хто не любить брата свого. Бо це та вістка, яку ми чули від початку, щоб ми один одного любили, а не як Каїн, який був від лукавого і убив свого брата. Та й за що він його вбив? Бо його вчинки були лихі, а його брата справедливі. Не дивуйтеся, брати, коли світ вас ненавидить. Ми знаємо, що ми перейшли від смерти до життя, бо любимо братів; бо, хто не любить, той у смерті перебуває. Кожний, хто ненавидить брата свого, є душогубець, а ви знаєте, що ніякий душогубець не має в собі життя вічного, що в ньому перебувало б. З цього ми пізнали любов, що Він за нас поклав свою душу; і ми також повинні за братів душі класти. Коли хтось має достатки цього світу і бачить брата свого в нестачі, і замикає перед ним своє серце, то як любов Божа може перебувати в ньому? Дітоньки! Не любімо словом, ані язиком, але ділом і правдою. З цього пізнаємо, що ми від правди і заспокоюємо перед Ним серце наше; коли б серце обвинувачувало нас: Бог більший, ніж наше серце, і Він усе знає.

Євангеліє від Марка 14, 10-42

В ті дні Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Ісуса. Почувши це, вони зраділи і обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би Його видати у сприятливий час. Першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до Ісуса учні: Господи, де хочеш, щоб ми йшли й приготували їсти Пасху? Тоді Він послав двох із Своїх учнів і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; ідіть лишень за ним, і, куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає, де Моя світлиця, в якій Я міг би їсти з Моїми учнями Пасху? І він вам покаже велику світлицю, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. Учні пішли, прибули до міста і найшли, як Він сказав їм, і приготували Пасху. Якже настав вечір, приходить Він з дванадцятьма. І коли вони возлягли за стіл та їли, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, що їсть зі Мною, видасть Мене. Вони засмутилися, і один по одному почали Його питати: Чи це я? Він відповів їм: Один з дванадцятьох, що вмачає зі Мною руку в миску. Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Людського. Краще було б не родитися чоловікові тому! І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Прийміть, це Моє тіло. Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. І сказав їм: Це Моя кров завіту, що проливається за багатьох. Істинно кажу вам, що не питиму більше від плоду винограду аж по той день, як буду його пити новим у Царстві Божім. І, проспівавши хвалу, вийшли на Оливну гору. Сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. Петро сказав до Нього: Хоч і всі спокусяться, та не я! Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ж ночі, заки півень заспіває двічі, тричі Мене відречешся. Та він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з Тобою і вмерти, не відречуся Тебе! І всі говорили так само. Прийшли вони на місце, що зветься Гетсиманія, і Він сказав Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся. І взяв зі собою Петра, Якова та Івана, і Його став огортати жах і тривога. Потім сказав до них: Душа моя смутна аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. Пройшовши трохи далі, Він припав до землі і почав молитися, щоб, якщо можливо, минула Його ця година. І мовив: Авва-Отче, усе Тобі можливе: віддали від Мене цю чашу! Та не, що Я хочу, але що Ти. І приходить, і знаходить їх у сні, і каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг ти чувати ані одної години? Чувайте, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бо бадьорий, але тіло немічне. І, знову відійшовши, молився та говорив те саме слово. І, вернувшися, знову знайшов їх у сні, очі бо них були отяжілі, і вони не знали, що Йому відповісти. Вернувся Він утретє і каже їм: Усе ще спите і спочиваєте? Годі. Прийшла година: Ось Син Людський буде виданий у руки грішникам. Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився.

Челядник

В епоху кам'яних замків і войовничих лицарів в обладунках, один відважний юнак вирішив стати ковалем. Він прийшов до кузні учнем і дуже швид­ко навчився таємниць ремесла. Умів користувати­ся різними інструментами, кував залізо на кувадлі, надимав ковальський міх. Хлопець став вправ­ним майстром: він навчився виковувати гострі шаблі й легкі шоломи, що витримували будь-який удар, канделябри з тисячами рельєфів і міцні ґрати.

Щойно він закінчив навчання, як його виклика­ли до королівського палацу на службу челядником.

Однак виявилося, що весь його талант роботи з залізом тут зовсім непридатний, тому що хлопець не набув навиків виконувати найпростіші ре­чі. Він не вмів, наприклад, користуватися креме­нем, щоб добути вогонь і розпалити піч, а це для челядника – річ необхідна.

Наші діти, безумовно, мусять навчитися чита­ти, плавати, користуватися комп'ютерами, а також усього того, що буде необхідним для жит­тя в XXI cm. Але якщо крім цього ми більше нічого їх не навчимо, якщо ми не допоможемо їм у духов­ному розвитку, то вони ніколи не опанують свого стрижня. У деяких культурах процес відкривання власного духовного центру так і називається – наукою бути людською істотою.

Бруно Ферреро "Це знає тільки вітер" - Свічадо, 2005

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за Боже благословення для Андрія та Оксани, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї, і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за здоров'я та Боже благословення для Ольги, Романа, Марії, Дмитра, за мир, злагоду і любов у їхніх сім'ях;
- за здоров'я та Божі ласки для о. Миколая;
- за здоров'я та Боже благословення Любомира і Вікторії, Андрія та Христини, а також їх діточок Романа і Олександри, за любов і злагоду в їх сім'ях;
- за зцілення від пияцтва рідного брата Мирослава та за мир, злагоду і любов у його сім'ї;
- за здоров'я та Боже благословення для Ярослави, Ірини, Ольги, Василя;
- за здоров'я та Божі ласки в терпінні для Оксани;
- за вирішення безнадійно-життевої ситуації для Мирослави.

(Формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я:
Ваше прохання: