5 вересня 2008 року

Св. муч. Лупа.
Св. свящмуч. Іринея, єп. Ліонського.

Короткий життєпис святого дня
Рядовий Апостол
Рядове Євангеліє
Оповідання для роздумів
Прохання про молитву

Святий мученик Луп

Святий Луп був слугою і жив у III ст. Погани хотіли його вбити за те, що він визнавав Христову віру, але Божа сила стримала їх від цього вчинку. Луп вірив у Христа, але ще не був хрещений. Коли він прийняв св. Хрещення, то добровільно віддав себе в руки гонителів. Суддя наказав мучити його різними жорстокими способами, а опісля вбити мечем.

Святий Іриней Ліонський

Народився Іриней приблизно 125 року в Малій Азії, де тоді було багато християн, між якими жила ще пам'ять про Христових апостолів. Особливо дорогою пам'яткою для нього було те, що замолоду сидів у стіп тих мужів, які знали Христових апостолів або їхніх безпосередніх учнів. Найдорожчим для Іринея був св. Полікарп, єпископ Смирни.

Коли Іриней став священиком, то тодішнім звичаєм перейшов з Малої Азії до Західньої Європи. Оселившись у тодішній Ґалії, в місті Ліоні (Люґдуні), став працювати коло місцевого єпископа Фотина, що теж прибув був зо Сходу. А згодом став Фотиновим наступником. Гонення християн поволі припинилося, і приблизно двадцять літ міг Іриней спокійно вести свою пастирську працю. Крім управи єпархією, він виїжджав у сусідні краї на місійну працю для навертання поган до Христової віри. Св. Іриней закінчив своє багатотрудне життя приблизно 202 року.

2 послання ап. Павла до Коринтян 7, 10-16

Браття, смуток задля Бога чинить спасенне каяття, якого не треба жалувати; а смуток цього світу чинить смерть. Ось бо той смуток задля Бога, яку старанність він спричинив у вас, яке виправдання, яке обурення, який страх, яке палке бажання, яку ревність, яку відплату. Ви з усякого погляду показали свою невинність у цій справі. А коли я писав вам, то не ради того, хто образив, ні ради ображеного, але, щоб виявилася між вами перед Богом ваша дбайливість про нас. Тому ми втішилися вашою втіхою, а, щобільше, ми зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли його дух. Коли я був перед ним трохи похвалився вами, я не зазнав сорому. Але як ми завжди говорили вам правду, так і похвала наша перед Титом виявилась правдивою. Серце його стає до вас ще прихильніше, коли він згадує послух усіх вас, і як ви зо страхом і тремтінням його прийняли. Радію, що можу покластися на вас у всьому.

Євангеліє від Марка 2, 18-22

В той час учні Івана і фарисеї постили; і приходять до Ісуса та кажуть йому: Чого учні Івана та учні фарисеїв постять, а Твої не постять? Ісус відповів їм: Чи можуть постити весільні гості, поки жених з ними? Поки жених з ними, вони не можуть постити. Але настане час, коли в них візьмуть жениха, і тоді вони будуть постити за тих днів. Ніхто не пришиває латки з сирого сукна до старої одежини, бо нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більшою. І ніхто не наливає нового вина у старі бурдюки, бо вино прорве бурдюки, і пропаде вино й бурдюки, але нове вино вливають у нові бурдюки.

Три човни, послані провидінням

Священик працював за своїм робочим столом біля вікна, складаючи проповідь про Провидіння, коли раптом почув якийсь схожий на вибух звук. Згодом він побачив, як метушаться у паніці люди, і зрозумів, що зірвало дамбу, річка вийшла з берегів і люди евакуйовуються.

Священик бачив, як вулицями, що лежали внизу, почала підніматися вода. З чималими труднощами він переборював власне відчуття страху, яке почало огортати його, але сказав собі: «Я сиджу отут і готую проповідь про Провидіння, і власне зараз мені дається нагода застосувати на практиці те, що я проповідую. Я не накиваю п'ятами й не порятуюсь втечею, як усі, а залишуся на місці і довірюся Божому Провидінню, яке мене врятує».

Саме у той час, коли вода вже досягла вікна священичої кімнати, поряд пропливав переповнений людьми човен.

– Заскакуйте, отче, – кричали йому люди.

– О ні, діти мої, – впевнено відказав у відповідь отець.

– Я вірю у Боже Провидіння, яке врятує мене.

Втім отець вже забрався на дах. А коли вода досягла й даху, знову пропливав човен і люди вмовляли отця приєднатися до них. Та отець знову відмовився.

Тепер він вже заліз на вершечок дзвіниці. Коли вода підійшла йому до колін, приплив моторний човен із офіцером, якого вислали для порятунку отця. «Ні, дякую Вам, офіцере, – мовив отець, спокійно усміхаючись. – Ви ж бачите, я довірився Богу, й Він ніколи не покине мене».

Втонувши і потрапивши на небеса, отець одразу пішов скаржитися Богові:

– Я довірився Тобі! Чому ж ти нічого не, зробив, аби зберегти мені життя?

– Ну знаєш, чоловіче, – відповів Бог. – Я посилав тобі аж три човни.

Ентоні де Мелло "Молитва жаби", том 1 - Свічадо, 1999

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за благословення для Андрія та Оксани, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї, і щоб Господь Бог подарував їм дитину;
- за здоров'я та благословення для Ольги, Романа, Марії, Дмитра, за мир, злагоду і любов у їхній сім'ї;
- за Боже благословення для Руслана і Лесі.