06 лютого 2012 року

Преп. Ксенії Римлянки.

• Короткий життєпис святого дня
• Рядовий Апостол
• Рядове Євангеліє
• Оповідання для роздумів
• Прохання про молитву

 

Свята Ксенія Римлянка

Свята Ксенія Римлянка називалася Євсевією і походила з родини заможного сенатора в Римі. Невинна й надзвичайно побожна Євсевія мріяла про те, щоб душею і тілом належати лише одному Ісусові. Тим часом батьки, що не здогадувалися про наміри дочки, вже готувалися до її весілля. Тоді Євсевія разом з двома служницями втекла з дому на малозаселений острів Коа, де вони почали вести життя великого самозречення. Євсевія назвала себе Ксенією, тобто чужою, щоб ніхто не довідався, хто вона і звідки.

Невдовзі Ксенія заснувала в карійському місті Милассі монастир і стала його ігуменею. Єпископ Павло висвятив Ксенію на дияконису, щоб вона робила різні послуги в церкві й опікувалася жінками. Господь покликав її по небесну нагороду 450 року. У час смерті Ксенії над монастирем з'явився блискучий хрест у сяючому вінку, який супроводжував похоронну процесію аж до місця поховання праведної ігумені.

 

2 соборне послання ап. Петра 1, 20-2, 9

Улюблені, насамперед знайте, що ніяке пророцтво не допускає особистого тлумачення Писання. Бо ніколи пророцтво не було проголошене з волі людини, лише святі люди, послані від Бога, промовляли, натхнені Святим Духом. А були в народі й неправдиві пророки, як і між вами будуть неправдиві вчителі, які ведуть погубні єресі, і, відрікшися Владики, що їх відкупив, наведуть на себе скору загибель. Багато людей піде слідом за їхньою розбещеністю, і через них буде зневажатися дорога правди. І з зажерливости ловитимуть вас оманними словами; засуд на них уже здавна не бариться і загибель не дрімає. Бо коли Бог не пощадив ангелів, що були згрішили, але кинув у пекло і передав їх у темну безодню, щоб їх тримати на суд; і коли Він не пощадив старовинного світу, зберігши лише вісім душ, з яких був Ной, проповідник правди, і навів потоп на світ безбожних; і коли Він, щоб дати приклад майбутнім безбожникам, спалив міста Содому й Гомору і засудив їх на загибель, і коли Він вирятував праведного Лота, якого пригнітала розбещена поведінка беззаконників; бо праведник, живучи між ними, мучився день у день праведною душею, чуючи й дивлячись на учинки беззаконних, Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених на кару, тримати на день суду.

 

Євангеліє від Марка 13, 9-13

Сказав Господь Своїм учням: Вважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синаґоґах, ставитимуть перед правителями та царями ради Мене — їм на свідоцтво. Треба, щоб Євангеліє проповідувалось спершу всім народам. І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам у ту годину; не ви говоритимете, а Дух Святий. Брат видасть на смерть брата, батько — дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. І ненавидітимуть вас усі за Моє ім'я. Та хто витримає до кінця — той спасеться.

 

Дерево-буркотун

Це Дерево не було красенем. Мало шершавий стовбур, криві гілки й родило кислі яблука, яких ніхто не хотів. Але найгіршим був його характер. Єдине, що робило Дерево, – це скаржилося. Живопліт, який ріс поряд із ним, через це був страшенно лютий на нього.

Була весна, а Дерево постійно скаржилося:

– Побачиш, що сьогодні ввечері падатиме дощ, а може, й завтра вранці. А потім віятиме сильний вітер і зламає мені якусь гілку…

– Але весняний вітер такий приємний, – переконував Дерево Живопліт.

Та Дерево навіть не слухало.

– А ще ті страшні птахи. Зроблять гніздо на моєму гіллі та з’їдять усі мої бруньки…

Дерево скаржилося цілими годинами на те, що поле перетворюється на болото, що корови й кролики знищать йому кору, що висока трава лоскотатиме його… Для Живоплоту це скиглення було справжніми тортурами. Тож вирішив зробити щось, що змусило б Дерево припинити скаржитися.

Найліпшим другом Живоплоту був старий Крук, який по обіді часто сідав на його галузки, щоби трохи побазікати. Живопліт пояснив Крукові свою проблему.

– Як мені змусити Дерево припинити скаржитися? – запитав урешті.

Крук замислився, а потім сказав:

– Дерево не має справжньої мети в житті, а тому постійно скаржиться.

– Але де взяти цю мету?

– Зазвичай вона поряд, за крок від тебе.

Бруно Ферреро. Із веселкою в кишені. - Свічадо, 2009

 

Прохання про молитву

З 9 грудня 2003 року на цьому місці у "Покутті" Ви можете подати своє прохання про молитву. А ми передамо його сестрам-монахиням Української Греко-Католицької Церкви, які будуть молитися у Вашому намірі. Якщо Ви не заперечуватимете, прохання буде активізоване тут (тільки текст прохання, без вказівки імені та прізвища того, хто просить про молитву).

Запрошуємо відвідувачів нашої сторінки до спільної молитви, адже Господь наш Ісус Христос сказав: "Де двоє або троє зібрані в моє ім'я, там я серед них" (Мт. 18, 20), - а також: "Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам" (Мт. 7, 7). Як відомо, молитви є різні (одна триває декілька хвилин і інша - лічені секунди), тому просимо про таку молитву, яку матимете змогу промовити.

Просимо помолитися

- за прославу Слуги Божого Митрополита Андрея (Шептицького) та Ісповідника віри Патріарха Йосифа (Сліпого);
- за здоров'я та Боже благословення для Валентина, Богданни, Евгенії, Ємілії та їх сімей;
- за здоров'я тв Боже благословення для Марії, Ольги, Оленки, Олега, Терези, Люби, Галини;
- за здоров'я i Боже благословення Михайла, Ольги, Олени, Анастасії, Маркіяна, Миколи, Олександра, Люби, Галини, Олега, Оксани, сестри Маргарети, Емілії, отця Івана;
- за упокiй Дмитра, Емілії;
- за оздоровлення для Софійки і благословення для її батьків;
- за виздоровлення тяжкохворого Євгена.

(Формулювання прохання має бути чітким і лаконічним).

Ваше ім'я:
Ваше прохання: