Українська Греко-Католицька Церква

Львів-Брюховичі, 2 вересня 2010 року

Проповідь Владики Діонісія (Ляховича) під час Літургії у перший день роботи Синоду

Сьогодні ми розпочинаємо наш черговий Синод Божественною Літургією, під час якої Господь нам промовляє своє Слово. Божественна Літургія – це дія Божа і людська, у якій ми приносимо подяку і споминаємо все те, що сталося заради нашого спасіння. Те, що сталось колись, ми це наново переживаємо «тепер». Як минуле, так і те, що наступить в майбутньому, вже є «тепер», бо все те, що відбувається «тепер», у Божественній Літургії, набирає безкінечного виміру – «на віки віків». Ось чому кожна літургічна молитва завершується словами «нині і повсякчас, і на віки віків». Читання послань Апостолів та Євангелії є нашою духовною поживою, Словом Божим як на «тепер», так і «на віки віків». Сьогоднішні літургічні читання вводять нас у цей Синод, під час якого ми будемо розглядати тему еміграції, і продовжуватимемо тему євангелізації, розробляючи нові стратегії для поширення Благої вісті.

Святий Апостол Павло у сьогоднішньому читанні Послання до Галатів звертає увагу нам на те, що «закон був вихователем, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. А як прийшла віра, ми вже не під вихователем. Бо всі  сини Божі через віру в Христа Ісуса» (Гал 3, 26). Апостол народів глибоко переживає на собі діалектику між законом і благодаттю. Він не заперечує вартості закону, проте він свідомий того, що закон зовсім ще не є вистачальним в нашому оправданні перед Богом. Безперечно є необхідним також і закон, проте чимось більшим і вищим над законом є власне віра. Без віри, закон не вчинить нас синами Церкви, не подарує нам духа синівства, не наділить нам справжнього духа братерства.

Промовляє до нас сьогодні і читання із Святого Євангелія. Щойно ми почули історію про розмноження хлібів, в якій апостоли промовляють до Ісуса: «Відпусти людей, хай собі підуть в околиці слободи й села та куплять собі щось їсти. А Ісус у відповідь їм: «Дайте Ви їм їсти!» (Мр 6,36). Учні гомонять про те, щоб «купити хліба», а Ісусові не йдеться про те, щоб «купити», але щоб «дати» їм їсти. Апостоли думають по-людському. Тому згідно їхньої пропозиції, нехай кожний дає собі раду як може! Якщо мають гроші, то нехай собі куплять хліба! Ісус ж, навпаки, відчуває голод народу та власну відповідальність у відношенні до цих людей. Апостоли здивовані кажуть, що є тільки  «п’ять хлібів і дві риби», а що це на п’ять тисяч народу! Проте, Христос бере у руки цих п’ять хлібів і дві риби та й, «поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб ті передавали народові». Це чудо, яке вчинив Господь! Проте, це чудо може здійснитися «нині і повсякчас, і на віки віків». Для цього достатньо плекати ті самі почуття і думки, якими керувався Ісус Христос. Коли мислити по-людському, по-меркантильному, то звичайно, що чудо ніколи не здійсниться. Хто не хоче ділитися своїм хлібом, той чуда не вчинить. Нема грошей, то й хліба не буде! А ще трагічніше, хто вириває хліб з уст бідного - той смерть йому завдає. Вистачить згадати трагічний голодомор минулого століття.

Чудо розмноження хлібів є праобразом Євхаристії. На Пасхальній вечері так само Ісус бере хліб у свої руки, благословить, ламає і каже: «Це моє тіло, що за Вас ламається на відпущення гріхів». Між чудом розмноження хлібів і Євхаристією є тісний зв’язок. Христос ламає хліби і також його тіло ламається, віддається на служіння багатьох: бісів виганяє, недужих зціляє, прокажених очищає, мертвих воскрешає. Він прийшов на те, щоб служити і віддати своє життя, як викуп за багатьох. Євхаристія є завершенням цього спасительного діла. Той, хто ділить свій хліб і жертвує своє життя на служіння іншим, той живе євхаристійно, той по-справжньому може служити Євхаристію, бо між його життям і відправою Літургії немає протиріччя. Коли священнослужитель віддає себе на служіння, він без «суду і осудження» проказує слова Ісуса Христа: «Це моє тіло, що за вас ламається…». Апостоли входять у процес розмноження хлібів, коли розносять цей хліб людям. Апостоли беруть участь і в установленні Євхаристії, і він їм каже це робити на «Його спомин, аж поки Він знову прийде». Євхаристія є «джерело і вершина» всього християнського життя, як твердить, зокрема, другий Ватиканський Собор. Без справжнього євхаристійного життя не можна «без суду і осудження» здійснювати Євхаристію – тобто відправляти Божественну Літургію. Євхаристія є Тайною тайн, серцевиною християнського життя.

Отож, сьогоднішнє Євангеліє вказує нам на перше євангелізаційне завдання – це жити і діяти Євхаристійно: ділити свій хліб і ділитися собою; це служити один одному і слухати один одного. Саме це і є суттю євангелізації. В цьому треба перш за все з’євангелізувати себе, щоб згодом євангелізувати інших.

Головною темою цього Синоду є міграція. В читанні сьогоднішнього Євангелія, також, вдаряють слова про те, що Ісус «змилосердився над народом, бо вони немов вівці, що пастуха не мають» (Мр 6,34). Сьогодні наші вівці також порозбігались по різних країнах і багато з них не мають пастиря. Часто вони можуть мати «служителів культу», але пастирів не мають. Може, як ті апостоли, дехто турбується «як купити хліба», як заробити копійку, бути заробітчанином серед заробітчан, замість того, щоб «дати їм хліба», змилосердитися над цим народом, допомогти йому, зібрати його, заохотити і підтримати, ділитися з ним собою і своїм, дати їм хліб життя: хліб дочасний і вічний. У справах Царства Божого не можна слухати те, що диктує гріш: «Не можете служити Богові і мамоні» (Лк 16,13).

Тому перед нами сьогодні з глибини віків постає пророк Єзекиїл, через якого Господь говорить: «Сину чоловічий, пророкуй і скажи пастирям. Так говорить Господь Бог: «Горе пастирям Ізраїля, що пасуть самих себе. Чи ж не вівці пастирям пасти? Ви пили молоко, одягались у вовну, різали, що вбуло гладке, овець же не пасли. Слабих овець не підсилювали, недужих не гоїли, ранених не перев’язували, розбіглих не завертали, загублених не шукали… Блукають мої вівці по всіх горах високих; по всій країні розсипались мої вівці, ніхто за них не питає»(Єз 34, 2-6).

Ісус Христос ставить себе як зразок доброго Пастиря: «Добрий пастир життя своє за овець покладе. Він знає своїх овець і вівці його знають» (Йо 10, 11). Він шукає за загубленою овечкою (пор. Лк 15,4-7). Заносимо молитву до небес, щоб наша Церква мала багато добрих пастирів на взірець Христа.  

Сьогодні, також, вшановуємо пам’ять пророка Самуїла, разом з яким треба відкритися перед Богом і сказати: «Говори, Господи, твій слуга слухає» (1Сам 3,9). Ми приїхали на цей Синод не тільки, щоб слухати однин одного, але перш за все, щоб послухати Господа, сповнити його святу волю.

Напередодні наш Блаженніший Патріарх Любомир закликав наше духовенство та вірних, щоб під час Божественних Літургій до Сугубої ектенії додавалося ось це прохання: «Ще молимось за успіх Синоду Єпископів нашої Церкви, щоб покланялись ми завжди в дусі та правді Богові і щиро служили нашим ближнім, у всьому сповняючи Його святу волю».

Отож, сьогодні, зібравшись тут на нашому Синоді, ми одностайно разом із пророком Самуїлом, будучи підкріпленими молитвами наших вірних, заносимо щиру молитву до Всевишнього промовляючи: «Говори, Господи, твої слуги слухають і у всьому готові сповняти Твою святу волю»!», Амінь.